06.11.2012 17:55
-
211
    
  4 | 4  
 © Ем Скитаній

Луна лун

лине луна гласу лелій,

леліта привід,

шурх крил

в рожевих пісках пустелі,

в безмежжі барханних хвиль.

примарні

величні велетні,

з червоних що вилиті брил,

творіння віків розкидують

іменем культових рил.

у розпалі

блискавок розчерки

кИдають в землю вони

і топчаться згубними смерчами

...туга флоЯра дзвенить!


...сонце спечно зависло,

полум`ям яро б`є.

у згазі

бордові води

птиця червона п`є,

окресливши

крИльми

обрій.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.11.2012 19:01  Тетяна Чорновіл => © 

Щось таке шаманське і магічне... Нічого не зрозуміла, але в цьому й чари! Читала, як зомбі, просто насолоджуючись грою дивовижних слів і образів. Вибачте за такий незмістовно-емоційний відгук...

 06.11.2012 18:37  Каранда Галина => © 

мені тут перекладача з половини треба... хто такий леліт, що за привід, флояра - це "що?" чи "яка?".... де це в згазі?
зате про культові рила зрозуміла!)

 06.11.2012 18:25  Деркач Олександр => © 

Творіння віків розкидують іменем культових рил- супер!!! ...у мене син грає на духових - так я чув звучання флояри, класно...Дуже гарний твір - магічне, поетичне чаклунство...

 06.11.2012 18:16  Наталя Данилюк => © 

Гарне Ваше відлуння!Доволі цікаві і свіжі образи.