Лідія Яр Осіннє
Ущухла злива. Сонця позолоту
Ковтав осінній день, немов вино.
А небо, що наплакалось достоту
Забуло смутки й ніби розцвіло.
Блакиттю квітло, ніби незабудки
В шаленстві вітер аж туди заніс,
Коли з дощем в берізок білогрудих
Зривав останнє золото із кіс...
Спиває день прощальну позолоту,
Тепла вже сподіватися дарма...
Спішить відчути влади насолоду
І стука в вікна осені - зима.
11.11.2012 11:38 © ... => Марія Новогроцька |
Приємно, що завітали. |
10.11.2012 04:05 Марія Новогроцька |
 Дуже гарно! |
08.11.2012 15:44 © ... => Наталя Данилюк |
приємно що читаєте...Дякую |
08.11.2012 15:41 © ... => Тетяна Белімова |
Дякую щиро. |
08.11.2012 00:05 Наталя Данилюк => © |
 Гарне передзим`я у Вас,пані Лідіє!Такі живі пейзажні картини осені вимальовуються у віршованих рядках-чарівно! |
07.11.2012 22:44 Тетяна Чорновіл => © |
 Красиво! А осінній день п"яничка, виявляється! :))) |
07.11.2012 22:08 Тетяна Белімова => © |
 Дуже гарно! |
07.11.2012 21:03 © ... => Деркач Олександр |
Дякую. |
07.11.2012 20:24 Деркач Олександр => © |
 Класно, сподобалось...а берізки білогруді з золотими косами - супер!!! |
07.11.2012 19:49 © ... => Каранда Галина |
Нічого...скоро сніг відкидати будем....або й не будем...хто зна яка зима буде... Дякую |
07.11.2012 19:36 Каранда Галина => © |
 ) замучилася вже цю позолоту вигрібати!) і ще на деревах є) |