Столиця в зефірі
Повно зефіру білого довкола! Скажеш, занадто приторно? Казково ж! Тонами зефір летить з неба і так по-зимовому, ліниво влягається, розповзається в суцільний зефірний «ліжник». Плетиво цього дивовижного кондитерсько-морозного покривала – майже беззупинне! Сніжинка до сніжинки впродовж кількох грудневих днів і … Столиця у зефірі!
Збій технології, мабуть, відбувся на небесах – плани перевиконані! Небесні кондитери до св. Миколая пакують в подарунки виключно зефір – цьогоріч, на особливе замовлення малят та дітваків, складові неймовірної смакоти «СНІГ! СНІГ! СНІГ! І ТІЛЬКИ СНІГ!» Цукерки, чоколядки, мармеладки відмінені! Ніхто не замовляв в листах до св. Миколая!
Тисячі тон зефіру одного лише! Кондитерам немає діла до хвилювань дорослих: введений надзвичайний стан через снігопади, затори дрімучо-ліниві, мокрі ноженята, загублені санчата в кучугурах снігу, бурульки нечемні, гілки поламані…Та що їм!?
Перевиконані плани – це ж похвально!
Іду з роботи у тунелях білих казкових і ловлю себе на думці, що чомусь тішусь по особливому, як дитинча! Що радість розтікається в мені майже безпричинно, як та зефірна маса під ногами. Як посміхаюсь на зустріч незнайомим людям, бажаючи мисленнєво щастя! Отак безпричинно! Топчу ногами по батярськи, стрибаю, забуваюсь, гублю в цих снігових лабіринтах усю вдавану діловитість. Радію! Зупиняється мить груднево-казкова!
Столиця в «зефірі»!!! УхJ
12.12.12.
