На серці
з рубрики / циклу «Зима морозна»
На серці – жмуток.
На віях – просинь.
Блакитний сніг – як тінь надій.
Іди вже з серця, холодна осінь!
Вертатись в віхолу не смій!
Сніжинки крутяться, як квіти,
І поринають в забуття.
Дивись – у віхолі нам жити
Усе-усе своє життя.
Ми – тільки сніг, який розтане
Й наповнить землю аж до сліз.
Можливо, відійде в тумани
Чи вибілить кору беріз.
Можливо, в море увіллється…
Та ж хочеться, щоб після снів
Лишило по собі щось серце,
Відходячи за грань світів.
Щоб знав хтось, як могла любити,
Та не змогла зламати сни.
Я хочу едельвейс зростити,
Який ламає всі сніги.
