У лісі
У лісі враз почалися дива.
Почалося таке кругом робитись!
Що не збагнуть: чому кричать, куда
Зовуть нас ті плакати на осиках?
То вибори у лісі в нас царя,
Бо був Ведмідь - та йде на відпочинок.
Рішив: на пасіці він управлять
І мед тиснути із воскових скринок.
Рішив, й нехай! Нехай собі іде.
Вірніш не сам, а Звірі попросили,
А нового царя нема ніде -
От Звірі враз усі й заговорили.
І кожен Звір став пхатися в царі,
І доставати грамоти з-під листя.
І не видать: хто саме з них вгорі,
А хто внизу, від того реву й виску.
Кричать, ревуть, пищать усі нараз -
У лісі шум, що можна одуріти!
І лиш одна Тигриця у той час
Старається, бодай хоч щось, робити.
Побачили і зрозуміли всі,
Що так її й оберуть у цариці -
Спустили враз на неї диких псів,
чорнять, паплюжать, дурять (як лисиці).
Та їй і байдуже отой нестерпний писк -
Вона працює, ширить славу лісу
І їй в підтримку чути владний рик
Із ліва і із справа на узліссі.
Могучі леви бачать вже її
У дорогій та райдужній короні
Красиву, ставну, не жорстоку, ні!,
А справедливу у величнім троні!
А решта що? Та трішки поричать,
Та повищать (аж до у вухах болю),
Переказяться - й будуть працювать,
Щоб ради лісу справдить її волю!
Алгарве, Португалія, Лютий 2010 р.