Дитячі хвороби
Перший раз я закохалась в другому класі. Тоді почались ті дитячі любові, що згодом замінились підлітковими. Я постійно була з кимось, але частіше саме з «кимось».
На першому курсі, після своєї дебютної горілки, я вклинилась в розмову про кохання. Першостадійні подруги розповідали про свою шкільну закоханість. Майже кожна історія не мала навіть малесенького натяку на голлівудський хеппі-енд. Сльози, соплі та довга туга в стадії відносин «після».
От тоді я і запідозрила, що щось не так. Я легко відпустила свого хлопчика, як тільки в цьому виникла потреба. Мені не було боляче і я ніколи не думала про повернення до нього.
Тому і пишалась тим, яка я сильна і незалежна від справ сердешних дівчинка. Пишалась аж до того, як з’явився ВІН… Я не розглядала його, як окремого елементу вже на першому тижні наших відносин.
Здається, що це і було моє перше кохання. Бо вже дорослою я відчула все те, про що казали подруги.
А дитячі хвороби дорослі переносять набагато важче і з ускладненнями…
