Випадкові віршики
Частина 2 1.
заблукала думка в темряві
словом, пташкою незримою.
не спіймати, не знайти тепер її...
у душі усі чуття безкрилії.
2.
а за мною вже гониться тінь
у плащу й капелюсі крислатому -
я, незграбний і зляканий, падаю,
за поріг зачепившись, у дім.
...хто чекав мене тут?!. -
холод дихає наче із Космосу!
і, огорнута чорними кроснами,
тінь чатує...я загнаний в кут.
3.
сумно, ох! сумно,
так сумно мені!
як бачу у сутінь
минаються дні.
на світ наш дивлюся
крізь втому, крізь вії -
на цвинтар надії
байдужо дивлюся.
думки мої сонні -
розколоті дзвони...
треба - піду і засну,
віддам себе сну.
4.
і танцюю, тупцюю співаючи,
головою хитаючи в такт
і життя, сміючись, пропиваючи,
вмить здіймаю нечуваний гвалт.
і чи з дуру, чи з відчаю, зосліпу
проти всього я пру на рожен -
бо я знаю, з учора, із досвітку
гине світ наш, лягає у крен!
і ревуть буревії трембітами,
барабани стучать щодоби...
і знеможено падаю в квіти я,
що поклали на сіно в снопи.
5.
перше кохання - біда, стихія,
щем у серці, в душі веремія.
в першім коханні минуле відсутнє.
час, у якому минуле - майбутнє...
перше кохання - бажання і трепет,
палкість цілунків і стомлений шепіт.
і гребінцем у шовковім волоссі
сила кохань до знемоги...до млості.
6.
як луна котилася
спрямована долонею
між гір і по лісу,
злітаючи вгору...
бідою чи радістю
падала зломлена,
танула у травах
і квітах з докором...
7.
як не криком, окриком!
нагаєчки хльости.
гук луною, покрики,
з вуст іржею простріл -
злотими зірочками
іржиночок зльоти,
червленими очками -
у груди прокльоном.
...оле, оле, оленьки!
сум зіллям на спокій.
нащо тая воленька
на сивиї локи?..
8.
а ночі кінчаються криком
а ночи кінчаються болем
а ночи гойдає зі скрипом
з кінця до початку світу
неначе усе посмуговане
посипане сіллю...холодно
неначе пішла коханая
......і більше коханих не стріти.
1996-97рр., 2011-12рр.
