Колобок
Частина 6 Ведмідь
Захтілося ми, Ведмедю
Скуштувати якось меду.
Я пів лісу перейшов
Але бджолів не знайшов.
Думаю собі, спочину
Та й приліг під деревину.
Раптом бачу, круглячок
Чіхається під бочок.
Я подумав було: «глюки!»
Чи то пак - голодні муки.
Припідняв плоский живіт,
Нюхом чую – то бісквіт!
Я зібрав всю силу волі
І поліз чимраз поволі…
Далі бачу – не біда,
Не страшна та звірина.
Гордо голову підняв,
Плечі струнко. Загорлав:
«А ну, Чудо, ходи ближче,
Тебе вуйко Місько кличе!»
Той рванувся, закрутився
На плече мені всадився.
Гладить чуба й каже тихо:
«Помовчи, бо буде лихо!
Що ти хочеш косолапий –
мене в меді обкатати?»
«Ну а хоч би, що не так?
Я на ласощі мастак
Я гурман, і я хижак
То ж без меду тут ніяк.
Але бачу ти, аміго,
З ГМО, а чи індіго.
Сієш лісом переляк -
Заєць он в дуплі закляк,
Вовк балдіє у кущі,
Мені чухаєш прищі…»
Пончик далі не дослухав -
Звісив шмат лапші на вухо,
Покрутив запрілим тістом…
Я лиш вчув « Асталавіста!!!»
