25.01.2013 13:42
для всіх
341
    
  1 | 2  
 © Ксюшка Жайворон

....матері сльози лили...

Свистіли кулі й біль чинили,

та сльози лились не від них.

За дітьми матері сльози лили,

Аж поки з часом біль не притих.


Біль від утрати лиш тільки ниє,

від ранку до ночі у серці щемить.

Вдень мати сильна, а нічкою виє,

бо пам`ять про сина не гасне - горить.


Цвинтар всіяний могилками...

Та сина могилки вона не знайде.

Приходить посидіти там вже роками.

Й питає себе де син похований? Де?


Отримала у війну похоронку...

Не вірила довго... Не хтілося ж бо.

Пішов боронити рідну сторонку...

Не спасла материнська любов.


Яка би війна дитя не забрала, 

Афганська, велика чи світова,

Мати завжди, віками б чекала,

Не зважаючи на вмовляння й слова!



24.01.13

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.01.2013 14:49  Ем Скитаній => © 

віршик цікавий...але я собі кожну строчку у ньому ділив навпіл, а в деяких місцях на три...наприклад - 1) якби війна / дитя не забрала,
2) афганська / велика / чи світова, 3) мати завжди, / віками б чекала...остання строчка, на жаль тут збивається з ритму - навіть поділ ії не рятує - але це тільки стосується останної строчки! - загалом, віршик гарний.

 25.01.2013 14:15  Каранда Галина 

тема достойна. форму б трішки підрихтувати не завадило б.