СОЛОДКИЙ НОКТЮРН

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Ніч спатоньки пішла в туманну млу,

Цукерки зір сховавши наостанку,

І розлила рожеву пастилу

Крайнеба, щоб схолола до світанку.

А сонячний медяник з вишини

Скотився у вершків холодну ласку,

Й цукровим інеєм зашерхли бур’яни,

Що вірили в льодяникову казку.

Твого цілунку присмак не збагну,

Пірнувши в теплі насолоди хвилі,

Бо стигнуть на губах краплини сну

В казковому солодкому свавіллі.

Візьміть участь в обговоренні

01.03.2013 15:56 Каранда Галина => ©

Гарно.

19.02.2013 12:09 Тетяна Белімова => ©

Майстерно! Оригінальна ідея - описати пейзаж за допомогою "солодких" епітетів! Стільки всього умістилося в цьому творі, що хоч я і люблю солодке, виникло відчуття "передозу" (приторності - хороше слово, шкода, що не українське)))
Я так розумію, що картина природи була лише преамбулою до останнього катрену. Мені здається, ви хотіли нам натякнути, що ось така "рожевість" почуттів теж інколи може справити враження перенасиченості? Спершу мене здивувало "спатоньки" - ваш вірш адресований явно не дитячій аудиторії, але потім я зрозуміла, що це для досягнення того самого стилістичного ефекту. Мені так здалося.

19.02.2013 12:00 Деркач Олександр => ©

Чудовий, красивий)))...а на світанку льодяник-півник на паличці закукурікує)))))

19.02.2013 02:23 Наталка Янушевич => ©

Ой, як гарно!!!

19.02.2013 00:12 Сон Блакитного Сонця

чудовий вірш..аж настрій підняв

Чарівно! На декілька хвилин зайшла, а тут таке диво...моє улюблене...ноктюрн, та ще й солодкий...

а я така ласунка і все у Вас так солодко - смачно, просто ням-ням..

Намагаюся істи солодкого якамога менше, але цього вірша вдосталь напилася. Дякую.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ