21.02.2013 17:12
for all
232 views
    
rating 5 | 10 usr.
 © Ірина Затинейко-Михалевич

Чоботи...

аби лишень на місці не тупцювати...

Лютий сопливо розмазується під ногами старим зріділим гнилуватим снігом нахабними кроками втомлених, розходжених за зиму Чоботів. Лютий добре знає, що багатьом Чоботам так остогид… Помства останніх невблаганна… Блендерують залишки сніжно-облисілої зими до "каші-малаші"  рудувато-брудного кольору, важкі кроки втоптують  обридливе сніжне місиво у дірявий асфальт так, наче між ногами і останніми недоїдками несвіжого снігу триває затяжна нелюбов…Й естетики у цьому прихованому конфлікті – геть мало.

Проте нікуди з-під ніг упертий Лютий не дівається – плентається  поміж тисячі Чобіт грипозними настоями, застійними  клопіткими буднями, ще по-зимовому довгими сплячими вечорами. А чоботи продовжують своє – топчуть сніжно-болотне місиво, постійно кудись женучись… Куди? До весни!

Там, у відсутності вічно змерзлих ніг та виснажливих тупцювань - їх вичекане полегшення...Там. у буйному  зеленому шаленстві, де відсутнє зачовгування очевидних подій, Чоботи дріматимуть в чеканні...


Ірина Затинейко-Михалевич цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Ірина Затинейко-Михалевич

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.02.2015 09:52  © ... => Панін Олександр Миколайович 

спасибі, пане Олександре - це рефлексії кількарічної давності... 

 21.02.2015 14:46  Панін Олександр Мико... => © 

Гарне есе, гарна образність, шкода чоботів - погана погода, то їх життя, а як сонячко, то на вулицю ніхто не запрошує.

 22.02.2013 23:26  Тетяна Чорновіл 

Такі вередливі чоботи! Все їм не так! Скоріше всього їм не сподобається й весна, бо буде повно ранньої грязюки, й літо, бо будуть просто тупо лежати в очікуванні осіннього бруду! :)))
Але що від них чекати! Чоботи! :)))) Цікава мініатюра! 

 22.02.2013 16:28  © ... => Тетяна Ільніцька 

інтерпретація до цього есе - мені сподобалася значно більше за сам твір)
нема мені виправдання щодо "мало пишу". просто , коли з роботи повертаєшся в час,коли пора вже спати - настрої насправді не високопарні) а те, що пишу - не завжди маю сміливість одразу виставляти на сайт - багато чого треба сидіти і шліфувати... 

 22.02.2013 12:34  Тетяна Ільніцька => © 

Дуже фізичний твір! Метафорика оповіді передає тварні почуття й настрої. Оці всі епітети із виразно негативною конотацією - "сопливий", "дірявий", "нахабний", "облисілий" - передають втому й нетерпимість автора до останніх лютневих днів, вмирання такої нелюбої зими.
Уведення таких дійових осіб як Чоботи й Лютий надає оповіді певної алегоричності, навіть притчевості.
Мова творів і цієї мініатюри ІМІЗ, як завжди, багата. Це, мабуть, збите і заяложене слово, але у даному випадку воно відповідає істині.
Вітаємо автора!
І закликаємо працювати більш активно!
Зима минула, а прози ІМІЗ ми бачили дуже мало)))) 

 21.02.2013 22:02  Чернуха Любов => © 

так незвично про дуже звичне.. 

 21.02.2013 17:34  © ... => Володимир Пірнач 

"дзєнькує", Володю)))))

 21.02.2013 17:26  Володимир Пірнач => © 

Клас!
Залишки несвіжого снігу - просто крутяк!
НЕ можу непогодитись.. я ніколи особливо не любив зиму, але цього року вона вже занадто довга..
Плюсую. 

 21.02.2013 17:26  © ... 

художник вздів у брудному, майже лисому образі зими для себе вподобання. і це мені - вкрай приємно. Спасибі Вам, п. Олександре))) 

 21.02.2013 17:22  Деркач Олександр => © 

Написано супер!! епітети, дієслова класні!!! Дуже сподобалось!!! 

 21.02.2013 17:07  © ... 

та вони взагалі розумні - ті чоботиська...носом чують ще - човгати і човгати)))) я б сказала - це найтерпеливіша деталь у зимовому "дрескоді")))))
спасибі, Наталю)))