30.01.2013 08:47
для всіх
264
    
  7 | 7  
 © Ірина Затинейко-Михалевич

Натоптані сліди

Натоптані сліди в загубленій межІ,

не десь далеко -

Поруч...

Затерся вектор їх у рідності чужій,

Снігами вкривши роз’ятріле

Горе…

Згубитись легко в них…

В зачовганих думках -

Муки…

Обрамлені слова –

Сполохано-безсилі

Круки…

Засипали сніги

Твої несмілі

Кроки…

«Агонні стрАхи» все ж

Сягнули, вочевидь,

Спокій…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.02.2013 15:36  Каранда Галина => © 

 12.02.2013 15:35  Каранда Галина => © 

підтягну і Ваш вірш до дати...

 30.01.2013 22:30  Сашко Новік 

світла пам"ять

 30.01.2013 16:11  Наталя Данилюк => © 

На жаль, не знала цієї людини...Та бачу, що літпорталівці часто згадують про Тараса, як про цікавого неординарного поета.Світла йому пам`ять...А присвята - щемна і душевна.

 30.01.2013 12:31  Тетяна Чорновіл 

Прекрасний вірш! Тарасе, ти з нами...

 30.01.2013 10:22  © ... 

багато поезій особисто не могла зрозуміти ще за його життя...важкі, філософські, але часто перечитую його талановиті вірші....і розуміння зявляється більше...

 30.01.2013 10:22  © ... 

багато поезій особисто не могла зрозуміти ще за його життя...важкі, філософські, але часто перечитую його талановиті вірші....і розуміння зявляється більше...

 30.01.2013 10:16  Каранда Галина 

да, болючий вірш... Царство Небесне.

 30.01.2013 10:14  Деркач Олександр => © 

Гарні слова...Царство Небесне Тарасу...цікаві, талановиті його поезії з нами...

 30.01.2013 01:00  Тетяна Белімова => © 

Ірочко! Твої слова... Відчула біль!
Вірш у вірші - чудова ідея!!! Доступно й вишукано водночас!
Дякую!