Катерина
Легким стрибком через брудну калюжу Вона відділилась від нетрів спітнілого, пульсуючого підземними венами та вечірньою втомою метро. Так само злагоджено і швидко в голові цієї жінки відділяються перекидні слайди, коли вона сама із собою грається у гру "давай позгадую…" , "давай пофантазую…", "давай…"
Хтось розмаює час у дорозі розгляданням людей уважним рентгеном, хтось читанням електронних, мобільних, подекуди ще справжніх паперових книг, Катерина ж любила свої забавки, згадувані вище…Вона із тих рідкісно-пречудових жінок, які вміють насолоджуватись самотністю. Всеналежністю собі, не зводячи цей стан до понурого трагічно-нарікаючого "самотня жінка". Так, дорога від метро до будинку розсікалася її летючою грацією куди швидше, а часто – із таким захопленням, що дійшовши до дверей ванної кімнати, Катруся геть розвіювала в нікуди, назбирану за день тяготу…Загортала себе, омиту струменями прохолодної води -у відсутні на собі деталі,переповнена незбагненним натхненням...Зодягалася у себе...
І яке би її сьогодення не було просякнуте самцево-пошуковими прелюдіями, її минуле достоту начинене дорогим різномаїттям мережива, чоловічим надмірним зізнанням, спонтанними есемес "бажаю…" – негайним, підсвідомо-автоматичним у відповідь "теж…" Авжеж, Катерині у свої молоді, хай і поки одинокі, 32 є у своїй забавці "давай позгадую…" куди розігнатись.
Катерина вродлива. Про таких менш виразні жінки заздрісно кажуть услід – породиста, чоловікам така – розкішна. Намагнічує повітря…Собою! Врізається в пам`ять комусь болісно-надовго, комусь - миттєво-чуттєво… Але однаково, лишає глибоку різьблену по чиїхось почуттях кальку, за її лексиконом, в перекидних слайдах спогадів. Постава вібрує жагучою молодістю, приваблює невисловленою дзвінкістю того, що на споді…Невидимим для нікого. Утаємничена…
далі буде...
