Чобітки

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Сонечко світило рано на світанку

Промінці лизали на вікні фіранку,

Вийшла з хати Настя ніжно потягнулась

Від того, що буде щиро посміхнулась.

Кум зайде у гості, вчора присягався

Та під вечір мовби та свиня набрався,

А сьогодні в неї на столі пляшина

В кума з того всього покотилась слина.

А коли кохання йому заманеться

Не так швидко буде, як йому здається.

Чобітки із шкіри привезли у лавку,

Нехай біжить купить їх сьогодні зранку.

Кум зайшов до хати, куму пригортає,

А та голівоньку на груди схиляє.

Муркоче, як киця, все про чобітки

Біжи швидше куме к бісу ті плітки.

Кум зайшов у лавку, дріб’язок в кишені,

Затиснув те багатство та держить у жмені.

Туди-сюди по крамниці, мов крутий, пройшовся,

В голові у нього вихід тут одразу же знайшовся.

У коробку з чобіток він поклав калоші

На погляд Івана дуже вже хороші.

Біжить кум до куми голова тепеться

Не помітить може зразу, може так минеться.

Як прибіг до хати, мов сонечко сяє,

Кумцю свою ніжно, щиро пригортає.

Настя як побачила, що мрія здійснилась,

Душа, як та пташка, у грудях забилась.

На ходу ліжко кума розстеляє

До коробки руки свої простягає.

Не встигла коробку вона в руки взяти,

Яка там коробка кума не відняти.

Кума у коханні гаряча і мила,

Такі славні чоботи в кума заробила.

А він, мов в останнє кумасю кохає,

Що калоші в коробці добре пам’ятає.

м. Славута,