26.02.2013 22:24
18+
272 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Оля Стасюк

Сіра маса міста

Сіра маса міста

Дану лякала метушня великого міста. Всі називали його мурашником, а вона не вбачала такого, бо мурахи завжди знають, що роблять, а тут ніхто не знав де він і хто він. Тут всі лилися безглуздим натовпом, байдужим до один одного – раділи натовпом, захоплювалися чимось натовпом, ридали, голосили, злилися, не вірили, посміхалися - усе натовпом. І ця сіра велика маса вічно кудись летіла, спішила, бігла, спізнювалася, поновлювалася дітьми і втрачала старих – і ніхто не вирізнявся серед неї. Усі були однакові, усі були байдужі до життя на самоті, усі жили за стереотипами. А як тільки хтось хотів виділитися, то його душили своєю сірою масою, залякували – і мало кому вдавалося вирватися назовні з цього великого сірого болота мокрого асфальту та брудних стін. А хто виривався, той ставав кумиром – сіра маса міста одноголосно обожнювала його творіння.

Дану це все неймовірно лякало. Боязнь злитися з масою була сильніша усіх інших страхів. Дівчина ненавиділа сірий колір тільки за те, що він був кольором цього асфальту і цих однотипних будинків; її гнітила вогка атмосфера, де всім однаково бракувало повітря, у всіх були однакові проблеми і ніхто не хотів нічого змінювати. Так, тут були кольори – тут вогненно горіли вітрини, сяяло сонце, синє небо розкривало свої теплі обійми… Але люди однаково реагували на ці кольори – раділи сонцю, летіли на розпродажі, сміялися до блакитного неба і писали йому однакові безглузді вірші в однакових зошитах з квіточками, які продавалися на кожному кроці. Летіли разом на прем’єри, перед цим прочитавши сценарій, і разом говорили про бездарність режисера – адже він не може нічим зацікавити. А потім йшли однаковими вулицями, назв яких ніхто ніколи не пам’ятав, до однакових будинків і купляли по дорозі додому морозиво.

Масово виходили заміж, одружувалися, масово народжували дітей і однаково їх називали. Масово сиділи в соціальних мережах, додавали друзів, ставили лайки і масово засинали, навівши однакові будильники на однаковий час. Масово прокидалися і розуміли, що знову проспали – масово спізнювалися, вибачалися, досипали на роботі чи на навчанні. Усі зачитувалися французькими романами про лицарство і романтику, але всі давно забули що це таке. Дівчата повинні були бути постійно в когось закохані, і ніхто не задумувався про справжність почуттів. Потім усі масово йшли в РАГС, щоб постояти в черзі і однаково розлучитися, потім всі масово йшли в суд, щоб відсудити дітей, розділити майно, якого однаково ні в кого не було. Всі говорили про зламані стереотипи, яких ніколи не було, бо всі жили за стереотипами.

Народжувалися, помирали, виходили заміж, вбивали, ревнували, потрапляли в тюрми, виходили з них, грабували банки і по ранкам їли бутерброди з маслом.

Біля кожного пам’ятника на кладовищі лежали однакові гвоздики, а на кожному вікні стояли однакові кактуси. І всі разом – з однакових квіткових магазинчиків.

Біля кожного будинку сиділи бабусі і однаково пліткували про однакову погану молодь, яка масово вела нездоровий образ життя, а потім виростала у таких самих бабусь та дідусів на лавочках.

І всі поголовно хворіли – у всіх боліло серце від проблем, нили суглоби від дощів(байдуже, за якої погоди), всі поголовно лікувалися від грипу і йшли на щеплення.

А потім дивилися кримінальні новини і закушували сосискою .

Всі говорили про касти і ранги, багатих і бідних, добрих і злих, красивих і негарних, молодих і старих, всі всіх боялися, всі всіх зневажали і однаково лишалися сірою масою.

Сірою масою, яка ніколи не задумувалася про свою сутність. Або однаково задумувалася і однаково говорила, що це надто складно. І однаково помирала, і однаково народжувалася.

А десь вгорі сяяло сонце – одне на всіх і для кожного різне.

Просто цього ніхто не помічав. Або не хотів помічати.

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 05.03.2013 15:13  © ... => Чернуха Любов 

Скоро вже буде сонце)))))))) дякую! 

 05.03.2013 15:12  © ... => Каранда Галина 

Дякую за розуміння!!!!!!!!!!! 

 05.03.2013 15:12  © ... => Тетяна Чорновіл 

Я б сказала посткомуністичне.......... Дякую) 

 02.03.2013 11:27  Каранда Галина => © 

80808 - це твоя загальна к-ть переглядів на даний момент часу... таке красиве число, не могла не зафіксувати:) 

 01.03.2013 16:50  Каранда Галина => © 

класно. З одного боку - все правильно. А з іншого - коли раптом ти не такий, як всі, хоч в чомусь, то найбільшою мрією стає саме стати, як всі, щоб було все, як у людей. Не все так просто... Висновок правильний: єдиний вихід - черпати радість з сонця, з неба, - з того, що маємо. 

 28.02.2013 18:00  Тетяна Чорновіл => © 

Комуністичне якесь місто! 

 28.02.2013 02:22  Марієчка Коваль 

дуже нагнітаюча обстановка)))) Сонце... що те сонце без тих сірих людей. І куди ж воно світить, якщо всі вони в сірих кольорах. Непорядок з тим сонцем. 

 27.02.2013 10:59  Чернуха Любов => © 

не хочеться відчувати себе піщинкою у сірій масі, є надія що ми все ж таки індивідуальні, задум зрозумілий іноді місто гнітить, потрібно вирватися на природу, хоч іще й холодно...