Міста поглинаються вітром
з рубрики / циклу «Історичне»
Міста поглинаються вітром...
А доля все пише і пише...
Ніхто їй не скаже : «Це – витри!»
Ніхто... Навіть вранішня тиша....
Упали під приводом плину
Щасливі, закохані, «вічні»...
Невже так впаде Україна?
І стане лише пересічним
Музеєм загублених квітів,
І долі холодних сторінок...
На те у країні є діти!
На те стільки менших стежинок,
Які не зливають дивом
В одну українську дорогу...
Усе на планеті красиве,
Та ходимо під одним Богом....
І тільки почуєш краплину,
Відлуння відмерлого міста –
Згадай, лиш на мить, Україну,
Таку непорочну і чисту....
