26.09.2012 00:01
-
174
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Життя у векторах

з рубрики / циклу «Твори улюблених авторів»



Іти назустріч світу важко,

А я сиджу собі в кутку.

Це краще, щоби за поблажки

Тебе тягли на повідку.


Всі схвалюють одвічний спротив,

Але ідуть, як течія:

Садочок-школа-ВУЗ-робота,

А ще, як пощастить, – сім’я.


Куток іде разом зі мною,

Та не за світом, як усе –

Мене із власною рікою

Туди і так щодня несе.


І не піду зовсім напроти.

Це все міраж, безглуздість в сні,

Якщо геройство – та ж робота,

Яка не треба всім й собі.


А далі щось я розгубилась.

Де правда? Де життя? Де дім?

Нехай колись і помилилась –

Я перпендикулярна всім.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.09.2012 10:49  Тетяна Чорновіл => © 

Щирий і гарний вірш! Скільки запитань, притаманних і важливих для неопереної юності! Я впевнена, що ти знайдеш на них відповіді!
Останній рядок розвеселив! :))))) Аж настрій піднявся!

 26.09.2012 00:33  Деркач Олександр => © 

Гарно написано, а думки... - я всі яслі, садик просидів у кутку, в школі майже теж - розгледіли талант до малювання, так приходилось виходить з кутка)) а потім збунтувався -проти себе в першу чергу))) і таких дєлов наробив, що краще я б далі сидів в своєму кутку з малюванням та книжками))) но нічого вижив )))

 26.09.2012 00:19  Каранда Галина => © 

))) аби не "мені всі паралельні":)))) гарний вірш, мудрий. Шкода тебе - таким розумним непросто...