Львівське кохання
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Я була тобі таємницею,
Але інколи – трохи зайвою.
Прилітала до тебе птицею,
Чарувалась твоєю кавою.
Ти любив ці дахи надщерблені
І блискучі зірки над баштами…
Я ховала їх блиск в оперенні,
Щоб вони залишались нашими.
Ти казав, що я - тиха загадка
Серед давнього міста з левами.
Називав мене світлим паростком,
Навіть інколи королевою.
І над Львовом, над тихим затишком,
Над м”якою легкою спекою
Слухав разом зі мною ратушу,
Голос той, що дзвенить лелеками…
Ти любив мене ніжно й солодко,
Обіймав мене оксамитово.
Нам тоді не хотілось холоду,
Більше – сонця, дощами вмитого.
Я не прагнула бути птицею, -
Тільки мавкою нелукавою.
Навіть хай і не таємницею,
Та твоєю… й не зовсім зайвою.