24.06.2014 00:00

лише 18+

304

8 | 8

 © Оля Стасюк

Львівське кохання

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Я була тобі таємницею, 

Але інколи – трохи зайвою.

Прилітала до тебе птицею, 

Чарувалась твоєю кавою.

Ти любив ці дахи надщерблені

І блискучі зірки над баштами…

Я ховала їх блиск в оперенні, 

Щоб вони залишались нашими.

Ти казав, що я - тиха загадка

Серед давнього міста з левами.

Називав мене світлим паростком, 

Навіть інколи королевою.

І над Львовом, над тихим затишком, 

Над м”якою легкою спекою

Слухав разом зі мною ратушу, 

Голос той, що дзвенить лелеками…

Ти любив мене ніжно й солодко, 

Обіймав мене оксамитово.

Нам тоді не хотілось холоду, 

Більше – сонця, дощами вмитого.

Я не прагнула бути птицею, -

Тільки мавкою нелукавою.

Навіть хай і не таємницею, 

Та твоєю… й не зовсім зайвою.