...з нотаток
з рубрики / циклу «...з нотаток»
1.
десь пісня почалась...
та всі слова зів"яли,
коли раптово їх
горілкою залляли -
горлання розлилось
і в гопи вдарили під накри й барабани.
2.
свобода, незалежність і.. - злоробство
уїлось в нас, оволоділо нами...
не хочеться й казати, що назавжди.
3.
наснилося мені, що я не сплю -
така от прикрість сталась.
занепокоєний, поринув я у справи
державної ваги й -
прокинувся у сні
і, радісний, дивився далі сни.
4.
вогонь життя так довго палить душу!
змаліла та, зійшла вся нанівець -
лишила по собі інстинкти самозахисту лишень.
і тішить те, що я такий не перший...
що не останній, засмучує проте.
5.
жалкую за одним лиш - я ніхто,
людина пересічна.
і піду у ніщо... -
за тим я не жалкую.
6.
до біса ті зірки!
я їх вже надивився.
і дихання часів у вічності земного
не вловлює мій слух.
похнюпилась природа -
всесильність похитнулася її.
та байдуже мені -
я ситий тимчасовостю всього
і зайвостю своєю.
7.
губу розгуба розгорнула,
обійми розпачу лелійно розпростерла.
а зась їй! він пішов і вкрав
і з того вижив.
і з тих пір
дратує дулями державу -
і до прутнЯ йому усе...
ну, казна-що!
коли це вже скінчиться?!.
8.
на жарти тягне нас.
а все тому, напевно,
що побут наш,
ну, надто неприглядний!
чужий для нас
і нам не притаманний -
але великодушно дозволяємо
поліпшувать його комусь...а ми?..
а ми з убогості своєї порегочим.
9.
як легко розбивати ідеали
і знщувати в прах усе національне
в ім"я якихось віянь!
але чому?
чому і звідки оця легкість?
...так вітер віє у руїнах.
10.
живу в пустелі.
на сході сонця схід спостерігаю,
через плече дивлюсь на захід,
а вітер з півночі
скуйводжує волосся мені на голові
і тихий бриз морський
гойдає спогади на хвилях...
живу в пустелі
громодянином у державі
неначе емігрантом у вигнанні.
закінчити це скиглення?
...мабуть таки пора.
11.
порину краще я у споглядальне солопійство -
блаженно осміхатимуся Всесвіту устріч,
огорнутий безмежністю мовчань.
і хай десь там, за межами безодні,
буття виборсується в часі.
чи краще це?.. хтозна.
12.
як стан душі, самотність річ звичайна.
але як хворість у суспільстві вона, самотність,
знахідка для хама...то що ж тепер -
ату! її?! чи може - тру-ля-ля?..
немає значення - для блазня це як "фас!",
або як кістка для собаки.
13.
той, хто ненавидить шаленно,
є переляканим на смерть
від власного безсилля.
і навпаки -
хто переляканий на смерть,
ненавидить шаленно від безсилля.
14.
страшна, убивча сила це безсилля!
їй опираюсь по сей день,
перебуваючи в мїй,
у вільній вже Вкраїні.
15.
а переляк?
зненависть?..
а шаленство?!.
а коли ще й на смерть!
...убережи нас, Боже,
від пристрасті такої.
16.
і регіт аж до сліз,
і блазнівська зловтіха,
що линуть звідусіль нестримно й безугавно,
відштовхують все далі у недбалість
і непричетність до життя...
а так - усе нормально.
підлога під ногами
і дах мені не з"їхав...поки що.
17.
жадоба, ненасить і потяг до надбань,
могутній поклик первісного ладу
пойняв усе...
думки приземлені тепер
і монетарні аж занадто.
духовність де?..- так ця узагалі
змордована марашка!
ти що, не віриш?.. роздивись -
прикмета перша цього тисячоліття.
