Моя кохана і єдина мамо!
Моя матуся рідна, ніжна, мила.
З тобою я спілкуюсь лиш у сні.
Я подумки до тебе завжди лину,
Ти ж - лагідно всміхаєшся мені.
Ти дивишся блакитними очима,
Як неба синь, як в небі васильки.
Коса русява в тебе за плечима,
Майже така як в мене, у доньки.
Ледь посмішка торкає твої губи,
Що розцвіли, як маки навесні.
Так хочеться до тебе доторкнутись
І пригорнутися так хочеться мені.
Я б сіла поруч і поцілувала
І рученьки твої й твої ясні уста.
Я лиш одне б бажання загадала…
Та випала нам доля непроста.
Твоя дорога чомусь обірвалась,
Стежина росяна додому не верта.
І як би мені, мамо, не хотілось
Зустрітись знову … Та пройшли літа.
Матусю, я, нажаль, тебе не пам’ятаю.
Мені і року не було в той день,
Коли лишила назавжди мене і тата.
Ти не співатимеш мені своїх пісень.
Ти дивишся – та тільки із портрету,
Сказати хочеш – голосно мовчиш.
Ти все, матусю, знаєш і все бачиш.
О серце, серце, чому так болиш?
Залишилась у мене фотокарка,
Де ти мене тримаєш на руках.
Це про минуле наше незабутня згадка.
До тебе, рідна, лину я в думках.
Моя кохана і єдина мамо,
Як сонечко потрібна ти мені,
Як довгожданий дощик на городі,
Як мир на всій нашій Землі.
Бо хто тебе так приголубить, як не мати,
Хто зрозуміє і порадить в тяжкий час.
І матінку свою не забувати
Прошу я і благаю вас.
