Тетяна Чорновіл Люблю...
Люблю… За що люблю тебе?
За хмари й небо голубе…
За дзвін роси, мов кришталю
У тиші трав, тебе люблю.
Люблю, співаючи весну,
У пору літа запашну,
У листопадових казках,
Між зим за снігу жар в думках.
Люблю в щемкому щасті літ…
За ясний день, за сонця схід,
За синій вечір, стиглу ніч,
За сплески мрійних протиріч!
За щось важливе й за пусте!
За зір безумство золоте!
Без сподівання. Без жалю.
Люблю.
15.04.2013 12:30 Наталія Сидорак |
 Самае таке кохання і є справжнім - без сподівання, без жалю... |
15.04.2013 10:24 Тетяна Белімова => © |
|
15.04.2013 09:59 © ... |
Дякую всім! Дуже-дуже рада, що сподобалось! |
15.04.2013 00:25 Світлана Рачинська |
 Гарне Ваше люблю))))!!!!!!! |
14.04.2013 22:16 Ірина Затинейко-Михалевич |
 мудро...дуже мудро і лірично!!! |
14.04.2013 19:41 Оля Стасюк |
 Класна ідея. Треба буде, як наступний раз закохаюсь, подумати, за що можна любити. А то щось любила досі "просто так", а так нецікаво. |
14.04.2013 19:17 Віктор Насипаний => © |
 погоджуюсь із коментами. світла, гарна, щира лірична сповідь. |
14.04.2013 16:27 Каранда Галина => © |
 а що любите? Землю? життя? природу? |
14.04.2013 16:22 Ірина Лівобережна |
 Гарно! |
.gif "{#}")
ПРЕГАРНО!))