13.03.2010 22:27

для всіх

1788

11 | 11

 © Тетяна Чорновіл

Березневий сніг

Вірш про березень

Коли рання весна iз далеких дорiг

Дарувала нам мрiї зеленi, 

Впав неждано-негадано в березнi снiг, 

І бруньки заморозив на кленi.

Вiн усе навкруги диво-ковдрою вкрив, 

Він до себе манив бiлизною, 

Ми ж не радi чомусь, ми не хочем тих див, 

Бо сумуємо вже за весною.

Перехожий з досадою комiр пiдняв

Та потер роздратовано щоки:

– Ну для чого цей снiг, нащо пiзно упав, 

Натрусив кучугури високi?

Ще, мабуть, днiв зо три, хоч нiхто й не бажав, 

На дорозi, в саду, коло хати

Той непроханий снiг винувато лежав

І тихенько почав розтавати...

*****

Ти, мій рідний колись, чом вертаєшся знов?

Уявляєш, що я буду рада?

Десь тебе не було, нащо пізно прийшов, 

Викликаючи тільки досаду?

Нащо очі твої? І без них обійдусь.

Не піду зустрічать до порога.

Я чекаю весни! Та до серця чомусь

Простяглася зимова дорога.