19.05.2013 22:31

для всіх

315

4 | 4

 © Андрій Гагін

Віддзеркалення

з рубрики / циклу «В зеркалі світу»

Зруйновані межі, реальності відлиск, 

По ньому здіймаємось вгору, на берег -

Де все поєдналось, крізь промені-відтиск.

і чути далекі відгомони, шерех.

А човен буття все пливе течією –

Порожній, покинуті весла, вітрила.

Назустріч, по плесу, до долі своєї

Мандрує крізь грані, що німфи створили.

Полотна думок тягнуть вниз, або вгору,

Щоб сходами хвиль, вже на берег пролізти.

І завжди зробити незроблене вчора,

Як випрати вкотре оману первісну.

Оточує простір думок утопічних -

Наповнюють світлом екранні глибини.

На іншому березі марить хтось інший,

Чекає і вірить в турботи хвилини.

21.04.2013