Тінь

з рубрики / циклу «Таємнича ніч»

А тінь яка – як подих від свічі!

Така непевна, світла від розмаю!

Вона пливе, крадеться уночі,

Летить від того, хто найкраще сяє.

Всі вигини охоплює тонкі,

Непевності усі бере в обійми!

Що не кажіть, а тут, на цій землі,

Тендітна тінь – це річ доволі сильна.

Їй хочеться добитися свого –

Пізнати світле, слухати нечуле.

Чого ми боїмося? Чи кого?

Красивих тіней, знаючих минуле?

Та тінню бути – це вам теж не мед,

Бо ж тінь завжди лишається у тіні.

Найкраща тінь – це спалах тет-а-тет,

Коли у пальцях чується тремтіння.

Коли весна кидається в глибінь

І випиває всі у серця соки!

Така вона – тонка й непевна тінь,

Але така – наскільки? Чи допоки?

А поки – ходять-бродять тіні-сни,

І їм чарівне сонце геть не сниться.

Прекрасне все лишається в тіні.

Крикливості й безглуздя тінь боїться.