18.07.2013 15:19
© Оля Стасюк
Тиша
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Я надиктовую пальцями тишу.
Тихо за плечі
Шарпає вечір.
Тихо думки шкряботяться, як миші…
Я надиктовую пальцями тишу…
Вранці… А що було раннього ранку?
Тихо у росах
Бачила осінь…
Осінь горнулась саванним серпанком…
Вилила сльози усі до останку…
Далі… А далі? Лилося світло,
Темна калина
Гнулась в долину…
В темній калині заплутався вітер.
Темну калину покинуло літо.
Вечір… Що вечір? Спокій безмежний,
Зоряно-синій,
Певно, осінній,
Зовсім тобі і мені протилежний,
Мабуть, від снів і казок незалежний…
Як я, питаєш? Свічка ще дише,
Шарпає вечір
Крила лелечі…
Тихо думки шкряботяться, як миші…
Я надиктовую пальцями тишу…
