Виплакані очі

з рубрики / циклу «Про долю»

Не жаліла серед ночі,

Геть вже виплакані очі,

Все подушку пригортала,

Та тихенько промовляла.

За що, Боже, така доля,

Невже на те твоя воля,

Щире серце в грудях маю,

Мов та свічечка згасаю.

Покохала карі очі,

А він слухати не хоче,

Насміхається услід,

А мені не милий світ.

м. Славута,

Візьміть участь в обговоренні

Коротко так Ви і просто сказали про душевне сум"яття жінки!
Без пафосу вдало передані відчуття болю!
Аж заболіло самій оте беззахисне "насміхається услід"...



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ