10.09.2013 00:08

для всіх

435

4 | 4

 © Андрій Гагін

Після дощу

з рубрики / циклу «Спогади про літо»

Дощу услід проснулася земля,

вітри із часом котять темні хмари.

Як дух життя, що втому відганяв,

всі росяні плаї зіллються в чари.

 

І подорожник інший зеленів,

метелики мандрують біля краю.

Сріблясті хвилі сонних полинів

вся свіжість, прохолода обіймає.

 

Тоді, коли скінчилася гроза,

і поволока танула озону -

Все ніжно-чисте, мов сльоза,

лиш холод віє вітру-аквілону.

 

Та вже проснулася земля -

в густій костриці, в затінку де слива.

У краплі кожної росинки звіддаля

вже сяє сонця крапля мерехтлива.

24-25.05.2013