ГРІХ ДОРНА

… пливли холодні, насуплені хмари. Пронизливий вітер видував тепло з усіх закутків, обмацував худу, високу постать, залазив під одяг, роздягаючи до наготи підлітка, що стояв у черзі з металевою банкою в руках і щурився, дивлячись на березневе сонце, крізь розчепірені пальці гілок високого дерева. Зношені кирзові чоботи не дуже захищали від приморозків, що ранками, ще холодили землю і в душі хлопця було не затишно. Він не знав, скільки ще треба чекати відкриття продажі нафти і ця невідомість дратувала хлопця.

Він звичайно міг би прийти пізніше, але тоді невідомо, чи вистачило б йому тієї нафти, бо привозили її в обмеженій кількості, ніби боялися, що зчезнуть у країні черги, люди стануть жити краще, а це створить проблеми, які треба буде вирішувати наперед визначеними методами.

В голові у хлопця роїлося багато різних думок:

…чи прийде сьогодні батько додому тверезим, чи знову буде вдома сварка, та цілу ніч він просидить у комірці, що з сіней має вхід і дивитеметься на язики полум`я, що облизують казан, у якому вариться їжа для поросят?

В комірці немає стелі і через це там теж не тепло, і крізь солом`яний дах чути, як на вулиці завиває вітер. Але тут йому затишно і тихо, лише час від часу шипить вода, що виливається з казана під час кипіння, яркіше спалахують язики полум`я, і булькає у казані. Від тих звуків здається, що якийсь невидимий, казковий звір, щось хоче йому розказати, та в поривах вітру чується легке завивання.., і схлипи.., і плач…

Та ні. То, мабуть, плаче та схлипує мати…

Ця думка виводить його із напівдрімоти:

…і де взяти кусок жовтого шкельця, яке він бачив на уроці фізики? Крізь нього можна дивитися на світ і тоді все набуває іншого, ясравішого кольору.

А якими кольорами запалюються дерева в осени, коли дивитися через таке шкельце, просто неймовірно!..

… і чого та стара тітка стала поперед нього, хоч і щойно прийшла?

Розмовляють з сусідкою.

Мабуть треба сказати їй, щоб стала в чергу позаду, та всі чомусь мовчать?

І він мовчав. Не тому, що побоявся сказати, але здогадувався, що вона скаже, ніби чергу їй займала сусідка, а та підтвердить, хоч по розмові було зрозуміло, що останній раз вони бачилися ще на Різдво.

В черзі заворушилися люди. Хоч було не більше 15 - ти чоловік, але чомусь всі відразу збилися в гурт біля брами, де заходився відмикати колодку кульгавий продавець, дихаючи на всіх перегаром і терпким запахом тютюну.

Він прийшов якось не помітно для хлопця і той радий його появі, вже не звертав увагу на тітку, лише мовчки чекав своєї черги.

…а у вівторок він піде на базар і попробує пошукати "жовте шкельце".

Якщо сьогодні був би вівторок, то він обов`язково перейшов би по кладочці на сусідній берег річечки і якраз туди приїздять люди з навколишніх сіл, і продають всяку - всячину: від худоби, і аж до зламаного старого гребінця, якого ніхто, мабуть і ніколи не купить…

"Шлях би то трафив!"

Це кричала тітка, сидячи на підмерзлій, слизькій калюжі і з розпачем дивилася на залишки від  

шклянної посудини, яка розлетілася, гепнувшись на підмерзлу землю. Їй іще пощастило, бо не встигла набрати нафти, але все ж таки змушена була іти додому по другий посуд.

" Господь шельму мітить" - подумалося хлопцеві і він стримав посмішку, втягуючи шию в комір балонової курточки…