12.09.2013 09:19
лише 18+
237
    
  4 | 4  
 © Зельд

ГРІХ ДОРНА

"Незбагнена рука Господня,
кермує долею людей і народів на стежках,
які вони самі собі вибирають вольною волею,
ідучи до добра, чи зла."
Осип Назарук.

… пливли холодні, насуплені хмари. Пронизливий вітер видував тепло з усіх закутків, обмацував худу, високу постать, залазив під одяг, роздягаючи до наготи підлітка, що стояв у черзі з металевою банкою в руках і щурився, дивлячись на березневе сонце, крізь розчепірені пальці гілок високого дерева. Зношені кирзові чоботи не дуже захищали від приморозків, що ранками, ще холодили землю і в душі хлопця було не затишно. Він не знав, скільки ще треба чекати відкриття продажі нафти і ця невідомість дратувала хлопця.

Він звичайно міг би прийти пізніше, але тоді невідомо, чи вистачило б йому тієї нафти, бо привозили її в обмеженій кількості, ніби боялися, що зчезнуть у країні черги, люди стануть жити краще, а це створить проблеми, які треба буде вирішувати наперед визначеними методами.

В голові у хлопця роїлося багато різних думок:

…чи прийде сьогодні батько додому тверезим, чи знову буде вдома сварка, та цілу ніч він просидить у комірці, що з сіней має вхід і дивитеметься на язики полум`я, що облизують казан, у якому вариться їжа для поросят?

В комірці немає стелі і через це там теж не тепло, і крізь солом`яний дах чути, як на вулиці завиває вітер. Але тут йому затишно і тихо, лише час від часу шипить вода, що виливається з казана під час кипіння, яркіше спалахують язики полум`я, і булькає у казані. Від тих звуків здається, що якийсь невидимий, казковий звір, щось хоче йому розказати, та в поривах вітру чується легке завивання.., і схлипи.., і плач…

Та ні. То, мабуть, плаче та схлипує мати…

Ця думка виводить його із напівдрімоти:

…і де взяти кусок жовтого шкельця, яке він бачив на уроці фізики? Крізь нього можна дивитися на світ і тоді все набуває іншого, ясравішого кольору.

А якими кольорами запалюються дерева в осени, коли дивитися через таке шкельце, просто неймовірно!..

… і чого та стара тітка стала поперед нього, хоч і щойно прийшла?

Розмовляють з сусідкою.

Мабуть треба сказати їй, щоб стала в чергу позаду, та всі чомусь мовчать?

І він мовчав. Не тому, що побоявся сказати, але здогадувався, що вона скаже, ніби чергу їй займала сусідка, а та підтвердить, хоч по розмові було зрозуміло, що останній раз вони бачилися ще на Різдво.

В черзі заворушилися люди. Хоч було не більше 15 - ти чоловік, але чомусь всі відразу збилися в гурт біля брами, де заходився відмикати колодку кульгавий продавець, дихаючи на всіх перегаром і терпким запахом тютюну.

Він прийшов якось не помітно для хлопця і той радий його появі, вже не звертав увагу на тітку, лише мовчки чекав своєї черги.

…а у вівторок він піде на базар і попробує пошукати "жовте шкельце".

Якщо сьогодні був би вівторок, то він обов`язково перейшов би по кладочці на сусідній берег річечки і якраз туди приїздять люди з навколишніх сіл, і продають всяку - всячину: від худоби, і аж до зламаного старого гребінця, якого ніхто, мабуть і ніколи не купить

"Шлях би то трафив!"

Це кричала тітка, сидячи на підмерзлій, слизькій калюжі і з розпачем дивилася на залишки від  

шклянної посудини, яка розлетілася, гепнувшись на підмерзлу землю. Їй іще пощастило, бо не встигла набрати нафти, але все ж таки змушена була іти додому по другий посуд.

" Господь шельму мітить" - подумалося хлопцеві і він стримав посмішку, втягуючи шию в комір балонової курточки…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.09.2013 23:39  Марієчка Коваль 

Чудово. Подобається ваш стиль.

 12.09.2013 21:34  Ірина Затинейко-Михалевич 

жива органічна мова Вашої прози! Продовжуйте - буду Вас читати! легко уявляються образи...

 12.09.2013 14:52  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово!
Яскраво уявилося.... Немов я то стояла в черзі з металевою банкою... Холодної осінньої днини... Серед такого ж знедоленого люду...
Чомусь думала, що банка в тієї тітки виявиться з жовтого скла, і хлопчина нарешті здобуде надурняк таке омріяне скельце...

 12.09.2013 13:29  Тетяна Белімова => © 

Образ хлопчика, його думки, почування - все вийшло так тепло й водночас реалістично. Гарно прописані образи - маленькі, непомітні деталі у коротких рядках, а стільки всього вже читач дізнається: від емоційного ставлення героя до побутових подробиць про інших учасників оповіді. Я так розумію, що це лише початок? Буде продовження?

 12.09.2013 08:51  Світлана Рачинська => © 

Не осмілюсь коментувати... Мене зачіпив цей простий образ хлопця. І його роздуми, особливо. +