Бульварщина

5 | 2

«Уроки вiйни: хлiб» — Мініатюра

23.03.2022  © Юлія Дмитренко-Деспоташвілі

УРОКИ ВIЙНИ: ХЛIБТепер зрозумiла, чому та бабуся, що стiльки пережила, хлiб не викидала, й навiт...

«Жирафобійня» — Мініатюра 18+

12.08.2021  © Роман-Мтт

18+, суворо.
Там страшне що відбувається - аж падають бува! Хлопці, розкажіть це своїм дівчатам - якщо зацікавлено вислухають - значить люблять вас! Це люта тема!

літо явилося у нас тут одразу якось...та ще й спекою...

Середина серпня 2015 року. Іноді у справах їздимо з чоловіком потягом, чуємо різні розмови між людьми, які часто зводяться до останніх подій на сході України.

Вже третій день Оля не ходила до школи. Я подзвонила її мамі на роботу. Там сказали, що вона вже третій день у відрядженні. А батько Олі був тимчасово на заробітках, і я про це добре знала. Вже збиралася йти додому до цієї дівчини, та перед заняттями побачила її в коридорі.

(на реальній основі)
ВІДПРАВНИК:
- Привiт! Як справи?
АДРЕСАТ:
- Здрастуй. Дуже погано. Потрібна допомога. Зовсім один. Подзвони, так легше спілкуватися.

У меня в гостях сегодня мои внучки. Родители уехали в город за покупками. Уже прочитана сказка и стихи для детей. Смотрели мультики по телевизору, рисовали, играли в прятки.

Вы все, наверное, хорошо помните тот бум, который начался после аннексии Крыма. Многие украинцы (если можно их назвать украинцами), напуганные обстоятельствами, а некоторые наоборот, обрадовавшиеся возможности легко и быстро стать гражданами России, поспешили получить статус беженцев.

У розкладі Лідії Петрівни було «вікно». Планувала перевірити зошити. Але вирішила переглянути підготовлені таблиці, перевірити роботу кадропроектора «Пеленг», кіноапарата «Україна». Переконалась, що...

Батюшка чесно й весело робив своє діло. Водою кропив щедро, чи не кожного окремо, з чистосердечними побажаннями здоров’я і щастя.

Не люблю ранних телефонных звонков. Они всегда заставляют меня вздрагивать от неожиданности, не суля ничего хорошего. Так случилось и в этот раз. Звонил брат. Случилось несчастье – сломал ногу. Он не сразу позвонил мне, а только на второй день. Гипс ему уже наложили.

5 | 1

«Щоденник віруючого» (Вечірня сповідь) — Новела

21.02.2019  © Гордій Миколайович Рацієнко

Вечірнє сонце золотавим вінцем висвітило баню сільського храму. Спираючись на дебелу вишневу палицю, до церкви шкандибала стара Жириха. За нею кволо тягнулась вервечка сільських бабів, Усіх їх скликав до храму малиновий подзвін, що хвиля за хвилею котився селом. Скоро почнеться вечірня служба.

Сколько было радости, восторга, когда мы узнали, что дирекция школы награждает нас, отличников учёбы и активистов, экскурсией в Москву – столицу нашей необъятной Родины, Союза Советских Социалистических республик (СССР) (ровно через 30 лет СССР распался).

З вікна тролейбуса вона побачила море. Наразі воно було спокійним. Небо синє-синє і на ньому — жодної хмарини. Марися не вперше приїжджає сюди і все одно радіє морю, наче маленька дівчинка.

На танці вона пішла вперше, навчаючись у десятому класі. Танцмайданчика в селі не було, і танці влаштовували в глядацькому залі клубу. Ряди, з’єднаних між собою, дерев’яних крісел виносили у фойє. Квиток коштував тридцять копійок. Танці були тільки в суботу.

5 | 1

«Невигадані історії» (Мурзиха) — Оповідання

31.12.2018  © Гордій Миколайович Рацієнко

Українці - народ дивовижний, кожен - це індивідуальна особистість зі своїм унікальним характером і долею. Але все - таки є щось таке, що об"єднує нас у неповторний соціальний типаж.

Вже була десята година ранку. Рання весна затягнулася непривітною холодною погодою. Зривався сніг. На вулиці безлюдно. Побачила самотню постать свого сусіда, який ішов, трохи кульгаючи на ліву ногу. Павло був настільки худим, що одяг висів на ньому, ніби на плечиках.

Подвійний еспресо й чверть грейпфрута. Ранок у великому місті починається з контрастів. Далі холодний душ, щось на кшталт ланчу й повний брак часу…

Я не звик розглядати окремих індивідів в натовпі, бо й сам не дуже люблю, коли на мене витріщаються, особливо в метро. Та чимось ти мене зачепила...

Історична довідка замість передмови

За мінімальними підрахунками, голод в Україні забрав приблизно п’ять мільйонів людей у 1932-1933 роках. Але ця цифра не остаточна Хочу нагадати, а що власне відбулося. «Надзвичайна комісія) з листопаду 1932-го по січень 1933 року реквізувала в українських селян близько 90 мільйонів пудів хліба.

За допомогою дедукції можна визначити злочинця. Шкода, але українська поліція діє навпаки. Вони зупиняють першого зустрічного і запитають чи не є він винуватцем. Якщо він не вигадає нічого путнього, він і є злодієм. А якщо серйозно, то це дуже страшно.

Оминаючи черкаські озера, я направлявся до чергового магазину – четвертого та останнього у місті. Це були особливі крамниці, де продавали музичні інструменти та люстри. Химерне поєднання місцевої комерції.

5 | 5

«Поєдинок» — Бувальщина 18+

28.05.2017  © Анатолій

Свідомість вибухнула нестерпним сяйвом і змеркла за мить назавжди. Тіло деякий час ще жило саме по собі, продовжувало кудись бігти...

5 | 5

«Чорне і біле» — Оповідання

23.01.2017  © Хрущ Михайло Богданович

Щоб розповісти про іноземних студентів у Франківську три роки тому я попробував про них написати. Це було моє перше оповідання. Тому не судіть строго ... ЧОРНЕ І БІЛЕ.

Є на світі дотепні балагури, їх ніколи не переслухаєш. Один Ігор Маменко чого вартий! Ще нічого не сказав, а народ уже сміється…
Ось такого зразка і наш Василь з Лозовні.

5 | 3

«Конфлікт або «щоб знало»)» — Есе

23.02.2016  © Тая

Моє внутрішнє Я заговорило. Заговорило голосно, упевнено, ніби так робило завжди. Спочатку мені навіть це сподобалося. Ану, думаю, говори-говори. У нас всі мають право голосу.

5 | 5

«Сьогодні» — Есе

21.11.2013  © Тая

Сьогодні мої слова побігли за думками.
Сьогодні дощ почав падати в небо, розганяючи злякані хмаринки та малюючи кольорову тінь.

5 | 4

«ГРІХ ДОРНА» — Оповідання 18+

12.09.2013  © Зельд

… пливли холодні, насуплені хмари. Пронизливий вітер видував тепло з  усіх закутків, обмацував худу, високу постать, залазив під одяг, роздягаючи до наготи підлітка, що стояв у черзі з металевою банкою в руках і щурився, дивлячись на березневе сонце, крізь розчепірені пальці гілок високого дерева. Зношені кирзові чоботи не дуже захищали від приморозків, що ранками, ще холодили землю і в душі хлопця було не затишно. Він не знав, скільки ще треба чекати відкриття продажі нафти і  ця невідомість дратувала хлопця.

5 | 1

«Чоловічий клімакс або пожити по-людськи» — Есе

05.08.2013  © Тая

Любовниця
Я ніколи не буду його дружиною, ніколи. Яке це страшне слово ніколи. Якщо його розкласти на дві частини, то буде ні та коли. І це «коли» ще дає надію, заставляє сподіватися, що це може статися, але не зараз, і хай не зараз, а потім, пізніше, десь через час якийсь. Хай навіть через дуже багато того часу, але станеться. Можливо й, може статися, але не зі мною, з кимось іншим, більше щасливішим, чи взагалі по життю щасливим. Є такі щасливі жінки, є. Я знаю їх, я бачу їх кругом: на роботі, на вулиці, їх є багато. Таких, як його дружина. Та таких, як я, є ще більше. Самотніх, нещасних, любовниць...