ЧЕРВОНЕ - ТО ЛЮБОВ, А ЧОРНЕ - ТО...
В каламуті води,
проливними дощами,
Залишаю сліди,
мов обпечені рани,
Із тих опіків рваних
мої думи зіткАні,
Вишиттям на тумані,
чорним - на полотні.
Попливуть у туманах
тії думи - заграви,
Аж до рідного краю,
упадуть на сади
І з туманів зіткАне
полотно вишивАне
Приведе до порогу,
де чекають завжди!
Доторкнуся губами я долоні
у мами,
До батькІвської скроні,
до його сивини
І в родинному колі,
розповім свою долю
І про вишиті чорним
рушники в чужині.
