ТЕАТР АБСУРДУ
…прихОджу я у снах у рідну хату,
сідаю стомлено на батьківський поріг,
на місяць повний, шарудить в загаті,
маленьке мишенятко - "Сірий хвіст"…
Я спорудив давно свої редути,
Проклав рови, пожарища гасив,
На щоглах, ще вітрила не надуті,
Попутний вітер рвучко теребив.
Міфічний троль у мене на плечі,
Гойдаються на хвилях п`яно яти,
Десь чайка квилить й вітерець завзято,
Вітрило рве, піднЯте на зорі.
Театр абсурду, як клинки сталеві,
Пронизують нам душі і серця,
Ми ходимо, як звірі у вольєрі:
Актори драми ролей без кінця.
Закривши уночі на зАсув двері,
Прожогом скочивши у ліжко в темноті,
Ми згадуємо про людей в партері
І граєм роль на сцені і в житті.
…прихОджу я у снах у рідну хату,
сідаю стомлено на батьківський поріг,
на місяць повний, шарудить в загаті,
маленьке мишенятко - "Сірий хвіст".
