08.05.2010 16:00
-
1935 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Тетяна Чорновіл

Думки старого годинника

Не пам’ятаю, хто перший вигадав мені таке легковажне прізвисько – Ходики. Так, я ходжу, ходив і ходитиму. На те я й годинник. Ще коли вас і на світі не було, я все міряв і міряв безкінечний час, зупиняючись лише на мить підтягування гирі: 

–Так-так, тик-так... 

Трохи вицвіла і потемніла з часом така яскрава колись картинка на моєму циферблаті. Але зупиніться на хвильку, придивіться уважніше і ви побачите, що й зараз, як багато років тому, стрибають на товстому стовбурі ведмедики, а високі сосни схилили над ними свої крони і шумлять зеленими вітами віковічну пісню: 

–Так-так, тик-так... 

Ще й досі згадую свого колишнього господаря, що був мені майже однолітком. Він шанував мене, а я його. Ішли ми з ним разом, відлічуючи день за днем роки життя. Бо йти треба. Зупинятися не можна. Тільки господар, мабуть, того не знав. Він зупинився і залишився в минулому часі. А я пішов далі, відміряючи секунди своїм серцем - маятником: 

–Так-так, тик-так... 

На місце минулого завжди приходить щось інше. Чи краще, чи гірше – не мені судити. Ось і з’явився новий господар. Він часто підходить до мене, здивовано оглядає стрілки, маятник, гирі... Наче зроду годинника не бачив. А може він милується моїми ведмедиками в соснах? Не знаю, що й думати. Та й думати мені не годиться. Годинник повинен рахувати час: 

–Так-так, тик-так... 

Новий господар накупив ще багато різних годинників. Навіщо таке марнотратство? Один у нього на руці. Нічого не скажу, може й зручно, тільки малесеньке таке, що й стрілок не видно. Ще й час від часу дурнувато кукурікає. Всі з нього потішаються. Тьфу!.. А той що на кухні! Бачили б ви його. Червоний, як варений рак, а циферблат у вигляді чайника. Хіба можна вибачити таку легковажність? У спальні ще один екземпляр: навіть без стрілок, а час у віконечку світиться. Чув я, що ні в одного з них немає маятника, а замість серця – якийсь кришталик. Кому вони такі потрібні? Жоден не може зрівнятися зі мною. Я найкращий! Я вічний! 

–Так-так, тик-так... 

Та господар думав по-іншому. Він прикупив ще одного годинника. Тепер уже замість мене. Я ішов у кімнаті, коли його розпаковували та вичитували інструкцію. Нічого особливого. Безсердечний, як і всі зараз. На циферблаті ніяких картинок, не те що в мене. Мабуть ще й попався бракований, бо замість цифер намальовані рисочки. Як же він буде показувати час? Який жах! Який невіглас! Тільки й того, що вміє ”бамкати“. Чи може хтось господарю втокмачити, що я набагато корисніший? 

–Так-так, тик-так... 

Тепер я живу на дачі. Зимою за сумісництвом працюю сторожем. А що сторож робить? Звісно, спить. Дрімаю й я. Чекаю літа, коли на дачі завирує життя. Тоді тут по-справжньому весело. Якось консервували помідори. Треба було дуже уважно слідкувати за часом, щоб вони не переварилися. Я був головним. А сьогодні у нас гості. Самі розумієте: рибалка, юшка, шашлики, сміх... Я, звичайно, міряю час і витрати. Господар говорить, що хороша штука – життя. Не можу з ним не погодитися: 

–Так-так, тик-так... 

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 08.12.2011 17:37  © ... => Тетяна Белімова 

Потішив віршик! :)))) Дякую за відгук! Ми, зужиті, такі! :)))))))))) 

 08.12.2011 16:44  Тетяна Белімова 

Про швидкоплинність й невідворотність життя найкраще може розказати старий, навіть уже зужитий годинник... 

 08.12.2011 16:43  Тетяна Белімова 

"Оце ось Тік, а це ось Так -
Два вперті хлопчаки.
Що зробить Так - відразу й Тік
Все зробить навпаки!
Чи Тік, чи Так,
Чи Так, чи Тік:
- Не так, а навпаки!"
Грицько Чубай "Тік і Так". 

 10.05.2010 23:37  Мар`яна 

трішки сумне... однак мені дуже сподобалося! 

 10.05.2010 23:28  Оксана 

Просте і добре оповіданнячко.Дякую.