06.06.2012 23:48
-
111
    
  5 | 5  
 © Чернуха Любов

Я не мучусь думками,

                    чому я родилась не «там»?

Не плекаю надію

                     гайнути кудись за кордон.

Я не той патріот,

                    що довірить зізнання словам,

І не той пустомеля, 

                   що славить згниваючий трон.

Я дитина широких,

                   без краю, зелених степів.

Мої руки омив

                  сивочолий могучий Дніпро.

Із старенької печі,

                  вогонь мою душу зігрів,

І родинна любов

                  залишила на серці тавро.

Таких чуйних людей -

                  не знайдете на нашій землі,

Такі ніжні пісні,

                  лиш бабусі Вкраїни співають.

І до нас щовесни

                  повертаються знов журавлі,

І добра, кожен ранок,

                  батьки своїм дітям бажають.



м. Кривий Ріг, червень 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.06.2012 14:29  Володимир Пірнач => © 

Класно!
На мені знов завелись мурахи..
Плюсую.

 07.06.2012 11:01  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно і патріотично! Дякую!

 07.06.2012 08:52  Деркач Олександр 

Гарно

 07.06.2012 08:43  Сашко Новік 

Бомба, тавро не смущає

 06.06.2012 23:59  Каранда Галина 

все класно. лиш оцей момент смутив: 

І родинна любов

                  залишила на серці тавро.


я якось слово тавро сприймає виключно в негативному контексті...