Раз кулінари бідної країни
Взялись нагодувати свій народ,
Щоб і надалі гнув щасливі спини
За мінімальні ставки нагород.
Старались кухарі, як навіжені:
Взяли десь маку пустослівних фраз
Й на дулю із бюджетної кишені
Сипнули ним старанно кілька раз…
Мрій кулінарних сповнені снагою,
Ще й побрехеньок медом облили,
З покращєння блискучою фольгою
В приправах обіцянок запекли.
Оце то пундик! Не ковтнете зроду!
Вгадайте – пригощання чи платня?
– А нате, лишень! Викусіть, голото!
Давитиметесь дивом цим щодня!
.gif "{#}")
ну й втнули... і сміх, і сльози, бо все ж правда - від першого до останнього слова...