18.10.2013 18:16
для всіх
331
    
  5 | 5  
 © Ірина Затинейко-Михалевич

Поет

Поет
Існують різні ліки від кохання, проте немає жодного надійного… (Франсуа де Лярошфуко)

Вона б могла дихати Поетом. Здавалось, усе життя – та, лихо-лихо: як тільки вдихала Поета - починались астматичні припадки опісля…

Вона б могла ходити босою по піску, навіть прісному згодом, (розсипаним Поетом у день їхнього знайомства), у пустелі Його  «безмірних» емоцій – та несила відшукати  сліди, які Він  похапцем нашаровував піском заново…

Вона б могла вірити віршам Поета: окриленим, високопарним, ідеально зримованим,  та у них текло своє, ефемерне, життя, в яких Він  скиглив «рай без кохання – це пекло»…

Усе б змогла, заради їхнього спільного майбутнього Вона, навіть забути своє «вчора», та Поет  запланував передчасну втечу…

Втечу – без слів, без зізнань, без роз’яснень…

Мовчазним розрідженим «чому?»  скнів ще сотні днів  у Неї на незатишній веранді, з якої  визирала Поета!

Здавалось, веранда вже не засяє  ясністю її білосніжної дзвінкої посмішки… Та одного вересневого ранку, веранда засяяла білосніжною фатою…

А Поет і далі пише ефемерні вірші про їхнє «неземне кохання», яке було колись…Було…Десь ділось – так гадає Він…Так ніколи більше і не відгукнувся Поет до свого «кохання з піску», жодним словом не пояснюючи недолугу  втечу…А вже вийшла у світ його надцята збірка поезій, в якій що-через-сторінку Вірші про НЕЇ...



Київ, жовтень, 2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.02.2014 12:00  Мальва СВІТАНКОВА 

Гарно пишете і цікаво...мова жива, чіпляє!

 19.10.2013 10:31  Олена Вишневська 

Так, іноді губимося в світі ілюзій і не бережемо того, що маємо...

 19.10.2013 02:39  Деркач Олександр => © 

Добре що я не поет))

 19.10.2013 00:52  Тетяна Чорновіл => © 

Буває... Обоє винні...
Його вину ми почули (скигління, втеча і т д), а її - ні.
Є над чим замислитись, прочитавши есе. Дякую!

 18.10.2013 23:36  Тетяна Белімова 

Поетів важко збагнути))) Краще триматися від них... Добре, що Олюся так і зробила))) Рада за неї)))

Кохання буває різним, як сім кольорів веселки, кожен з яких її творить і всі вони - веселка. Спитайте в них, чого?

 18.10.2013 19:24  Каранда Галина => © 

да, неконструктивні вони люди, ті, що з великих літер))) мені більше подобаються ті, що з маленьких))) з роботи прибіг (ла), купу справ переробив (ла), у сім"ї лад навів (ла), а тоді - хвилинка - і вірш. Як Коля колись писав - 

Замучився, а радий. Так щасливий,

Що навіть важко стан свій описать!

В роботі зникнув дух запалий, хтивий,

Мушу заснути, але хочу ще й писать. 

а ті, з великої - ПИШУТЬ...і по барабану, що  навколо них робиться. нащо їм ті реальні почуття, якщо можна описувати ідеальне ефемерне... то ЛГ просто пронесло, що не вляпалася)) бо то ще те щастя)))

 18.10.2013 17:23  Світлана Рачинська => © 

ЛГ і не здогадується, яка вона щаслива. Знають тільки янголи і ми)
Жаль поета. Дуже жаль...