28.10.2013 16:28
для всіх
260
    
  2 | 2  
 © Наташа Максимец

КОХАННЯ

Розцвіли кохання ніжні квіти


Рано-вранці у моїм саду,


Я до тебе з пахощами літа


У вінку ромашковім прийду.


Побіжу, окроплена росою


По вузенькій стежці через гай,


В час цей під плакучою вербою


Ти мене, коханий мій, чекай.




Я тебе зігрію поцілунком,


У твоїх обіймах потону,


І п*янять нехай солодким трунком


ЦІ вуста, подібніі вину.


Срібний ранок запрягає коні,


Стигнуть, наливаються жита,


Ми свої з`єднаємо долоні,


Не на час, чи рік, а на літа!




Пахнуть твої руки чебрецями,


Про любов заспівують жита,


Я тебе кохаю до нестями,


І любов ця тільки розцвіта!


Хай ростуть кохання твого квіти,


Рано-вранці у моїм саду,


Я до тебе з пахощами літа


По чарівній стежечці бреду.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.10.2013 12:46  Тадм 

світла поезія. радує

 28.10.2013 23:02  Оля Стасюк 

перша строфа нагадала "Ніч яка місячна... Вийди, коханая, в гай". Можна ще трохи доставити коми, але мені дуже сподобалася загальна атмосфера.

 28.10.2013 17:16  Мальва СВІТАНКОВА 

Щиро,від душі.... - це видно....та з певні дрібні неточності
типу моєму, а не - моїм саду. блукаю - бреду. і ритміка не відшліфована.... Це і моя постійна проблемка в написанні. Бачте, експромт душі не бажає тіснитись в літрамках ...))) Дякую.

 28.10.2013 15:32  Олена Вишневська 

"Я до тебе з пахощами літа" - так ніжно звучить)))