Якщо ми вітри
А якщо ми вітри?
А якщо ми вітри, що кохаються?
Легким шелестом руки по тілу –
і падаєм,
падаєм ввись...
І вдихаєм уста,
що в цілунках нестримно ховаються.
Бо ми просто вітри,
що так тісно,
так ніжно сплелись.
Якщо ми вітри,
Що так пристрасно в осінь закохані?
Листопадовим трепетом
впадем,
торкнемось землі.
Завальсуємо дні.
Тільки – ох, не злякати би осені!
Бо коли ми вітри,
ми бешкетно,
шаленопалкі!
А якщо ми вітри?
Руки гладять волосся розхристане,
Поцілунки дощами лишають солодкі сліди.
А ми далі – в світи
та немає ні часу,
ні відстані
І ми просто собою зігріті.
Ми просто вітри.
