ЇЇ капелюшок приховує пасма рудого волосся
ЇЇ капелюшок приховує пасма рудого волосся,
А вітер-пустун усе бавиться в хованки з нею:
Зірвав капелюх – і навколо барвисте вогнЯне колосся
Розсипалось килимом листя на сірих алеях.
Ступає легкОю ходою поважно і гордо, мов пава:
Для неї вже звично лунають дзвінкі компліменти.
І поглядом карих очей посміхається вітру лукаво,
І зграї пташиної слухає аплодисменти.
Кохана моя незнайомка, гостинно запрошує вітер,
І калейдоскопом все стелить до ніг вітражами,
Розсипав на постіль, уквітчану хмарами, зоряний бісер,
На зустріч чекає. Чи прийдеш, любове, з дощами?
А люди її зустрічають не завжди привітно й охоче.
Між клубами хмар усе рідше видніється просинь,
І ранок згубив пунктуальність свою. Дні коротші.
І ночі в холодні обійми байдуже закутує Осінь…
22 жовтня 2013 р.
