09.05.2011 09:32
-
442
    
  2 | 2  
 © Віта Бабенко-Вітка-Квітка

Від подиху вітру

Їй хочеться щастя, їй хочеться світла, 

Душі, що співає від подиху вітру. 

Душі, що так довго жила у імлі, -  

Мій Ангел дарує їй крила свої. 


А ще обіцяв їй завжди світлодення. 

Ще трохи надії, ще краплю натхнення. 

Душа ж до такого одразу не звикла, 

Тремтіла, боялась, щоб все це не зникло. 


Він вирвав з корінням весь смуток і біль, 

І лилося в душу тепло звідусіль. 

І кожен здивовано погляд звертає, 

Проте це не я. Це душа моя сяє. 


Душа, що так довго жила у імлі, 

Засяяла світлом ясніше зорі. 

І маючи щастя, і маючи світло, 

Співатиме вічно від подиху вітру. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!