08.08.2011 00:00
-
755
    
  1 | 1  
 © Таня Неліпович

Веселка

Хтось бачить цей світ неприкаяно-чистим, 

Для когось він – чорний як наша земля, 

Для когось він – сірий і геть не барвистий, 

Для когось – веселка як доля моя. 

Ви, тільки прикиньте, адже це насправді: 

Червоний – це колір кохання мого, 

Оранжевий – сміху, добра і ще правди, 

А жовтий – тепла і чекання твого, 

Зелений – життя, пробудження, щастя, 

В голубому сховався безмежний політ, 

А синій – це колір для сил без напасті, 

Фіолетовий – просто із мрій вертоліт. 

Коли ж поєднаються деякі фарби, 

Фонтан почуттів виринає у вись: 

Рожеве – кохання мрійливе насправді, 

Вишневе – це літо летить, подивись! 

А мамині руки пахнуть росою, 

Вона переливає усі кольори,  

І щедре зерно, що вже тато косою 

Скосив лиш для тебе, ти тільки вдихни! 

Коли ж все збереться – отримаєм біле, 

Отримаєм: щастя, натхнення, життя, 

Коли все відкинемо – матимем сіре, 

Ні краплі надії, лиш темінь одна. 

І в вас все так само, ви, лиш придивіться, 

Веселкою грають усі кольори, 

Не сіре, не чорне, а тільки барвисте, 

Від вас лиш залежить як барви сплести! 



20. 07. 2011р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!