Веселка
Хтось бачить цей світ неприкаяно-чистим,
Для когось він – чорний як наша земля,
Для когось він – сірий і геть не барвистий,
Для когось – веселка як доля моя.
Ви, тільки прикиньте, адже це насправді:
Червоний – це колір кохання мого,
Оранжевий – сміху, добра і ще правди,
А жовтий – тепла і чекання твого,
Зелений – життя, пробудження, щастя,
В голубому сховався безмежний політ,
А синій – це колір для сил без напасті,
Фіолетовий – просто із мрій вертоліт.
Коли ж поєднаються деякі фарби,
Фонтан почуттів виринає у вись:
Рожеве – кохання мрійливе насправді,
Вишневе – це літо летить, подивись!
А мамині руки пахнуть росою,
Вона переливає усі кольори,
І щедре зерно, що вже тато косою
Скосив лиш для тебе, ти тільки вдихни!
Коли ж все збереться – отримаєм біле,
Отримаєм: щастя, натхнення, життя,
Коли все відкинемо – матимем сіре,
Ні краплі надії, лиш темінь одна.
І в вас все так само, ви, лиш придивіться,
Веселкою грають усі кольори,
Не сіре, не чорне, а тільки барвисте,
Від вас лиш залежить як барви сплести!
20. 07. 2011р