Жахлива втрата

з рубрики / циклу «Про долю»

Серце крига огорнула,

По жилах холод струменів,

Жити було їй геть не сила,

Її біль втрати всю точив.

За що у кого запитати,

Вона той біль в собі несе,

Як їй його угамувати,

Хто відповідь їй дасть на все.

Єдиний син її покинув,

Пішов у вічність назавжди,

Куди, рідненький, ти полинув,

Шукати, де скажи сліди?

Скажи чим, Боже, завинила,

За що несе той важкий хрест,

Геть голова вся посивіла,

Єдиний син був, як той перст.

А в хаті лиш його світлини,

Що спомин їй вони несуть,

Шкода її і для родини,

Та біль нічим вони не вб’ють.

Вночі самотня вона плаче,

Світлину горне до грудей,

Не може бути вже інакше,

Чому не так, як у людей.

Вже час і внуків колихати,

Та залишився лише біль,

Самотній віка доживати,

Швидше б до сина – її ціль.

м. Славута,