24.11.2013 19:29

18+

387

8 | 9

 © Оля Стасюк

Не болить від віршів

з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»

Не болить від віршів, не болить.

І не легше, - вірите? – не легше.

На листок, немов на оксамит,

Знов вломила серця, ніби вперше.

Тут - ну, може бути, сто сердець,

Всі – мої, надламані й живучі.

Чи то ліс, чи м’ята, чи чебрець,

Чи одвічна Лорелей на кручі,

Чи із хмар летять прості слова,

Чи то осінь, чи зима, чи літо, -

Я – у них. Я – справжня. Я – жива,

Тільки так, як більш ніде у світі.

Як жила, любила, хтось любив, -

Чи то сповідь, чи якась спокута…..

Я не знаю музики цих слів,

І не зможу, певне, осягнути.

Але ж я ще дихаю, живу,

І карбую в серці кожне слово.

Відірвусь на мить… Нап’юсь дощу….

І спочатку, далі, далі, й знову!

Сто життів проходять кожну мить,

Але всі – чиїсь чужі дороги.

Не болить від віршів. Не болить.

Та й не легше, - вірите? Нітрохи.