04.12.2013 01:17
© Антоніна Грицаюк
Тяжкі муки
з рубрики / циклу «Патріотичні»
Мов павутина – серце рветься,
Сатана з того сміється,
Чого йому та не сміятись,
Є над чим тут познущатись.
Геть він вже оскаженів,
Не одну душу погубив,
Шкірить зуби його влада,
Уся нечисть тому рада.
Є над ким їм глузувати,
З живих душі витягати,
Витягнув та лиш сміється,
Та ще серце в грудях б’ється.
Серце б’ється, стук згасає,
Сатана пісень співає,
Прийшла його влада нині,
Хто зарадить Україні?
Направляє роги в бік,
Хто скажіть той віз волік?
У ярмі народ лиш був,
Чи хто бачив таке, чув.
Олігархів зграя ціла,
Україна геть зміліла,
Стогне, мов птаха підбита,
Слізоньками вся умита.
Плаче, мов мала дитина,
Від поклонів болить спина,
Туди-сюди поклонились,
Там над нами поглумились.
Там заглянули у очі,
Сатана з того регоче,
Продалися та цур вам,
Я життя для вас не дам.
Я піду відпочивати,
Є кому справу владнати,
Мовби вибрав їх народ,
Йдуть вперед без перешкод.
Там підправлять трохи пики,
Поцілують святі лики,
Думають, що замолили,
Свою душу, люд згубили.
Сльози людські – не водиця,
Може їм ще добре спиться,
Сатана молотить в боки,
Море їм скажу мороки.
Де ті статки приховати,
Десь ще можна щось ввірвати,
Голова немов баняк,
А народ він геть простак.
Униз очі опустив,
Набирається він сил,
Обірветься те терпіння,
Ще прийде й для нас спасіння.
м. Славута,
