В очікуванні бою
Тут, тук, тук…
Я чую своє серце. Воно стукає повільно, а згодом починає пришвидшувати свій стукіт, чи це так здається, чи це в голові так товче… Холодно, дуже холодно. Примітивні окопи, вириті з замерзлої землі нашвидкоруч під залізничним насипом, не гріють. Рештками свого тепла вже я зігріваю заціпенілу рідну землю. Рук не відчуваю, ніг ніби немає… Подерта шинеля, солдатські штани, зв’язані вдолині мотузками, не гріють, натягну шапку нижче, може зігріюся… Вчора, коли одягали нашу студентську сотню, ми жартували один з одного, а сьогодні, в окопі…. Холодно…
Тук, тук, тук…
Холод заполонив мене всього, він скрізь, він захопив в полон тривожну душу та стискає її холодним кільцем, а обличчя пашить вогнем… чи палає гнівом? Я люблю свою молоду Україну, я не маю сумніву і вагань. Час прийшов і мені взятись за рушницю. Така доля України, що вона, починаючи від славних запоріжців, аж до останнього часу в боротьбі добуває право своє на волю, незалежність. Її доля - моя доля.! Я мушу… а якщо не я, то хто?
Тут…тук…тук…
Думки літають вихором…Пам’ять стукає у серце…Хочу до мами.Згадую її обличчя, її світлі очі, ніжні руки. Вона не знає, що я тут, що записався у сотню. Вона пишатиметься мною, мені всього 16 років. Хочу пригорнутися до неї. Тривожно… Мені страшно, мамо! Вся сотня, що лягла ліворуч від залізничного тору в очікуванні бою, примовкла, стихла.. Кожен думає за своє..
Тук, тук, тук…
На дворі відлига, тіло вгрузлося у розмерзлу землю, холодно..
Ми не уміємо стріляти, тримаємо у руках старі, поржавілі рушниці. Не чую рук, пальці скрутилися від болю… чую серце… Я не можу натиснути на курок, я намагаюся, не виходить…
Тук, тук, тук…
Може, я боюся… і страх стукає до мене? Так. мені страшно, дуже страшно… Я бачу як червоні починають наступ і йдуть шеренгами…Сірі і чорні лави ворогів сунуть все ближче і ближче. На білім лоні поля, вкритого снігом, падають чорні постаті матросів. Лави лягають, схоплюються, біжать, падають і знову біжать… і все ближче і ближче…
Тук…тук… тук…
Перекошене обличчя і багнет наді мною.. Мамо! Україно!
Тук…
