27.02.2014 00:50
for all
256 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Тая

Депресія

Найбільше я не люблю закінчення зими і початку весни. Цей перехід невизначеності лякає і напружує мої і так слабкі нерви. Починає дратувати все, що раніше тішило. Сонце, яке світить саме в очі, заставляє мене мружитись, і у мене з’являються зморшки, кривиться  та спотворюється обличчя. Я натягую посмішку, намагаюся обманути сама себе і йду, переставляючи ноги по мокрому, ще не зійшовшому снігу, розталій воді холодних калюж, чіпляючи бруд на взуття... Йду... Іноді мені здається, що я не йду, я повзу. Це як у дитячих снах, коли ти хочеш утікти, та не можеш, і рухаєшся ніби у заповільненому кадрі. На мене давить незрозумілий смуток. Якщо зупинюся, він розчавить мене, як прес, що робить папір. І тоді у мене народжується дурна думка. Якби всіх таких, як я, подавити пресом, то можна було б наробити інших, нових, кращих, зі свіжими ідеями та думками. І їм було б байдуже, що закінчується зима, вони ж бо упевнені,  що починається весна, а далі прийде літо.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.02.2014 23:12  Деркач Олександр => © 

не таке вже і ніяке!) просто написати - слабкі нерви - це нічого не написати) тим більше що я дійсно знаю які класні речі Ви пишете) 

 27.02.2014 22:46  © ... => Деркач Олександр 

Олександре, погоджуюсь з вами, бо в мене депресія))) то й пишеться таке ніяке)) 

 27.02.2014 10:38  Оля Стасюк 

Класне закінчення. 

 27.02.2014 07:32  Деркач Олександр => © 

Гарно, але я знаю - можете краще... 

 26.02.2014 23:07  Світлана Рачинська => © 

Вона, рідна, у всій красі...
Моє чудово!