Мій перший вірш написаний в окопі
В часи без війн
А де моя війна? Мої рови й мої окопи? Де кров моя і смерть накволо?
І ніби цього вже і не було... Хоча й було. Та з іншими словами, під іншим гаслом, і без нього.. Війна не за життя, а за папір.. за гроші...
Так де ж моя війна? мій фронт?
Не було цього всього...
Дитина миру?
Та де ж... Дитя я кризису... сама - як крок до нього ближчий.
Навіщо народили? чого не дали висохнуть на простині або подохнути в середовищі вологи?
Чому родилась я? Чому у цьому тілі й цю епоху. Коли забуте все, запродане ущент. Лишились цілі тільки влада й папірці.
В епоху крові лиш брудної. В епоху хаосу і забуття...
Таки навіщо породили? Як вижила я... зі стількох же варіантів вийшла я. Навіщо?
Скажіть будь ласка ви мені, за які такі гріхи родилась у цей перенешонено вилеліяний час?
І ще скажіть... Як світ не обезглуздів за стільки вилитої крові.... намарне...
