з рубрики / циклу «Зимова казка»
Зимове небо вбралося... в блакить!
Так, так, я не обмовилась – блакитне саме небо!
Мабуть, якась поважна дуже мить,
А може просто так навіщось треба….
І сніг святково зранку ще яснить,
Переливається, іскриться… стільки втіхи!
Можливо то мені все тільки снить?
Так ні ж – реальні надто переливи сміху!
Привітні люди, радісні серця
Вже не приховуються маскою турботи…
Причина? Рік добіг свого кінця
Нового відчинилися ворота!
У ті ворота щастя і любов
Добробут й злагода пройшли десь поміж нами,
А чи залишаться вони основою з основ
Відповідальні лише ми із Вами!
