Як Ведмідь був царем

з рубрики / циклу «Новітня історія»

Якось раз обідньої пори,

Меду краденого вдосталь нализавшись,

Забажалося Ведмедю, хоч умри,

Стать царем. І довго не вагавшись,

Став собі прибічників шукать.

Але хто ж підтрима лобуряку?

Ну хіба що баранів позвать,

Та шакалів, зляку-переляку.

Всі думки він вголос проревів

І лисиці тут-як-тут з`явились.

- Все ми зробимо, Ведмедю. Не журись!

Ти царюй і з нами поділись.

Та ж і думати тобі не доведеться...

Стали звірів на галяву звать,

А Ведмідь гикає та сміється.

Так зібралася у лісі звірина

І Ведмедя нарекли всі "трударем".

Хоч багато і не згідні з цим,

Та бурмила оголошено царем.

Став володар красти вже не мед,

А усе, що було у тварин.

На галявині, що спільною була,

Вже барліг, без слідства і причин.

Стало в лісі якось сумно враз...

Влада - у лисиць і баранів.

А шакали лиш пускають гази

І царю нарубують пеньків.

Щоб плигав він ними кожен день

Та не думав, що дурний, мов пень.

І зібралися тварини всі на віче -

Прокидайтесь! Батьківщина кличе!

І малі, і вбогі, і кульгаві,

І старі, і сильні, й моложаві,

- Всі повстали проти злодіянь,

Проти злиднів і поневірянь.

Далі? - Перемога! Хоч важка...

Бо боролись всі без ватажка.

А мораль у баєчки коротка:

З мудрістю, без сварки й хабаря

Обирайте Лева на царя!

Київ, 29.01.14