Несвоєчасність
він вростав у папір помарками й скупченням формул,
і щоночі спрямовував лінзи нахабно у безвість,
в фотокартці маленькій завжди тамував свою втому,
і вкотре визначав похибку на місцевість.
він шукав її уже довгих п"ять років,
вже не вірив, а знав, що десь поряд,
він промацував тло, як же знять поволоку,
і уявляв як до неї він заговорить.
і нарешті, коли він відібрав її світло,
дослідив і довів, що відкрив нову зірку,
координати вказав чітко і стисло,
і назвав на ім"я тої, що з фотознімку.
знервовано і піднесено він відклав все на потім,
і до неї побіг у такому стані ж,
та не сила повірити, не можеться й годі
що вона вже за іншого вийшла заміж.
