11.02.2014 00:23
for all
150 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Оля Стасюк

Передосіннє

Передосіннє

Волога тиша. Тиша надворі.

Казок давно уголос не читають.

Людина, що піднялась від землі,

Земного раю досі ще не знає.


Десь вдалині гуркоче вир шосе.

Небесні краплі дощенту розбиті.

Непринципові принципи ніде,

Блукає совість тільки в Атлантиді.


Встає ще сонце радістю в блакить,

Але за ним ніхто вже не сумує.

Душа хворіє – тугою болить

І тільки синій дощ її лікує.


Запалює фізаліс ліхтарі

І перше листя падає із клена.

Без душ людей так пусто на землі…

А що узяти з темних манекенів?..

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.02.2014 14:36  © ... => Тетяна Чорновіл 

дякую, Пані Тетяно) 

 11.02.2014 15:33  Тетяна Чорновіл => © 

Романтичний такий вірш, Олю! Особливо ліхтарі фізалісу сподобались!!! 

 11.02.2014 15:22  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую, Світланко)) 

 11.02.2014 11:05  Тетяна Белімова => © 

Олю! Олю! Ти ж справжня майстриня! Який останній катрен! Вражаючі метафори й узагальнення! БРАВО! 

 11.02.2014 10:00  ГАННА КОНАЗЮК 

Гарно!!! Цікаві думки..."Непринципові принципи" - цікавенький оксиморончик...)
"Запалює фізаліс ліхтарі
І перше листя падає із клена" - вражаюча картина!.. Сподобалось! 

 11.02.2014 06:16  Деркач Олександр => © 

Класно! 

 10.02.2014 22:46  Світлана Рачинська => © 

без слів... Під настрій... Пречудово)